В Україні приблизно 180 тисяч багатоквартирних будинків. Більшість із них збудовані до 1990 року за старими будівельними нормами й ніколи не знали капремонту. Через це житловий фонд витрачає близько третини енергії країни, і це приблизно вдвічі більше, ніж у країнах Європейського Союзу. Уряд планує поступово оновити ці будинки за допомогою енергоощадних технологій на підставі нещодавно прийнятої Стратегії термомодернізації будівель України до 2050 року. 

Однак чи не залишиться ця Стратегія черговим гучним гаслом, зважаючи на те, що на таку реновацію житла потрібні чималі кошти й десятки років? Це з’ясовувала "Українська енергетика"

 

Старі та нові плани щодо підвищення енергоефективності 

 

Житловий фонд України витрачає приблизно 32% енергії. Для порівняння, у провідних європейських країнах ці витрати становлять у середньому 16%. Отже, в нас споживання енергоресурсів на одиницю житлової площі вдвічі-втричі більше за споживання в Європі. 

Цю проблему має вирішити довгострокова стратегія термомодернізації будівель України до 2050 року, яка була схвалена Кабміном 29 грудня 2023 року. Вона має 7 основних цілей:

• висока пріоритетність політики підвищення енергоефективності будівель на державному та місцевому рівнях;
• комплексні та інтегровані підходи до термомодернізації;
• подолання енергетичної бідності;
• сприятливе ринкове середовище для масштабної термомодернізації будівель;
• швидкі темпи глибокої термомодернізації громадських будівель;
• стале та цілеспрямоване фінансування термомодернізації;
• розвиток людського потенціалу, цифровізації та інновацій у сфері термомодернізації будівель.

Зрозуміло, що всі ми будемо йти до таких масштабних змін покроково.

"Реалізація Довгострокової стратегії термомодернізації будівель на період до 2050 року здійснюватиметься трьома етапами", – розповіла "Українській енергетиці" Марія Малая, перша заступниця голови Державного агентства з енергоефекти́вності та енергозбереження України (Держенергоефективності).

• Перший етап – повоєнне відновлення та розгортання масштабної термомодернізації (2024-2030 роки).
• Другий етап – здобуття енергетичної незалежності (2031-2040 роки).
• Третій етап – декарбонізація національного фонду будівель (2041-2050 роки).

"Кожен етап реалізовуватиметься в три періоди, із затвердженням відповідних планів", – додала представниця Держенергоефективності.

Водночас плани щодо "великої термомодернізації" були оголошені президентом Володимиром Зеленським ще 2021 року. З його слів, починаючи з 2022-го, протягом трьох років, на неї мало піти приблизно 300 млрд грн. У жовтні 2021 року було прийнято новий рамковий закон "Про енергетичну ефективність", в який пізніше було внесено зміни. Серед основних плюсів закону – виділення сталого фінансування заходів з енергоефективності (1% видатків бюджету).

Наприкінці 2021 року уряд схвалив Національний план дій з енергоефективності на період до 2030 року та затвердив трирічний план заходів з його реалізації у 2021-2023 роках. Національний план передбачав скорочення первинного споживання енергії на 22,3%, а кінцевого – на 17,1%. Чи вдалося б виконати усе заплановане – невідомо, бо почалася повномасштабна війна. Попри це, у серпні 2022 року президент підписав Закон про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для запровадження комплексної термомодернізації будівель. Адже війна лише загострила проблеми з енергоносіями та витратами на них.

 

З чого почати комплексну термомодернізацію будинків

 

Щоб взятися за комплексну термомодернізацію, потрібно, по-перше, осягнути обсяг робіт; по-друге, суму фінансування; по-третє, визначитися, за допомогою яких інструментів працювати, а також скільки часу необхідно на виконання робіт.

"За різними оцінками, в нашій країні від 80 до 250 тисяч (річ у тім, що і як рахувати) багатоквартирних будинків, – каже Олексій Корчміт, голова Української асоціації енергосервісних компаній, екс-перший заступник голови Держенергоефективності (2014-2015 рр.). – У середньому їх приблизно 180 тисяч. Бюджетна сфера складається з 70-100 тисяч бюджетних установ. Точної кількості будівель немає, оскільки умовно одна лікарня може мати 12 корпусів. Щоб термомодернізувати всі бюджетні установи до сучасних стандартів енергоефективності, потрібно, за різними оцінками, від 8 до 13 млрд євро. А потреби житлового сектору оцінюються у суму, яка приблизно в 5-7 разів більша".

Найбільш успішними (але, на жаль, не масовими) проєктами з термомодернізації житлових будинків в Україні стали ті, що були реалізовані завдяки програмі Фонду енергоефективності "Енергодім". Тож фахівці Фонду чудово орієнтуються в потребах на такі цілі.

"З огляду на наш досвід, можу сказати, що станом на сьогодні середня вартість термомодернізації багатоквартирного будинку становить 20 млн грн, – зазначає Єгор Фаренюк, директор Фонду енергоефективності. – Отже, лише для модернізації усіх житлових багатоквартирних будинків, не враховуючи пошкоджень, потрібно 80 млрд доларів. Це колосальна сума, яку зараз неможливо залучити з жодних джерел. Відтак, аби мати можливість застосовувати комплексний підхід масово, передусім потрібно чітко розуміти джерела фінансування таких заходів. Єдиним правильним рішенням для комплексного впровадження енергоефективних заходів є розумна синергія зусиль держави, органів місцевого самоврядування, громад, донорських організацій".

Середня вартість термомодернізації багатоквартирного будинку становить 20 млн грн…

Олексій Корчміт також вважає, що неможливо термомодернізувати будівлі виключно за рахунок державного бюджету та коштів фізичного населення. Тому єдиний вихід, на переконання експерта, – це так звана угода про співфінансування. 

"Виконати весь обсяг робіт можна, якщо об’єднати Фонд декарбонізації та Фонд енергоефективності, населення, місцевий, регіональний бюджет, європейські інструменти, – каже він. – Зокрема в рамках Європейської зеленої угоди (European Green Deal) країни ЄС започаткували ініціативу "Хвиля реновації" (Renovation Wave), де вони взяли на себе зобов'язання (після початку повномасштабного вторгення) щороку термомодернізовувати 4% житлових будівель, хоча раніше термомодернізовували 1% на рік".

Щоб оцінити, скільки часу потрібно для комплексної термомодернізації житла в Україні, можна проаналізувати досвід інших країн, наприклад, Німеччини, яка після об’єднання отримала у спадок радянську забудову східної Німеччини. Ця країна поставила завдання привести будинки до ладу за 20 років. Отже, плани України модернізувати будівлі до 2050 року видаються більш-менш реалістичними.

Водночас експерт застерігає від сліпого копіювання досвіду Німеччини, а радить застосовувати досвід імплементації. Адже більшість житла в цій країні є орендованим, тому рішення про його термомодернізацію приймає, умовно, якась потужна компанія, що має доступ до фінансових ресурсів. Крім того, німецький уряд сприяв доступу до прийнятних кредитних ресурсів і встановив вимоги щодо енергоефективності.

У нас під час першого етапу виконання Стратегії мають бути створені свої дієві механізми для запуску та нарощування темпів масштабної термомодернізації будівель на всій території України. Для цього, як сказали "Українській енергетиці" в Держенергоефективності, передусім слід усунути різні бар’єри (технічні, організаційні, фінансові). Планується запровадження 100% комерційного обліку споживання енергоресурсів та 100% розподільного обліку споживання теплової енергії. Передбачається максимальне зменшення споживання газу в будівлях, в тому числі завдяки переходу на інші джерела енергії, в першу чергу, відновлювані. Паралельно держава хоче впроваджувати дієвий механізм подолання енергетичної бідності. А ще уряд планує запровадити систему енергетичного менеджменту в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (ОМС). Має бути створено Базу даних будівель. І що дуже важливо – повинен запрацювати механізм досягнення визначеного показника щорічного скорочення споживання енергії за рахунок певної економії енергії кінцевими споживачами. У плані першого періоду, який, до слова, вже розпочався, є також інші пункти.

Однак, що можна робити вже сьогодні? 

"Наразі в країні триває війна, і результат енергомодернізації житлового фонду залежатиме передусім від того, як далі розвиватиметься ситуація, – каже Єгор Фаренюк. – Масштабна комплексна термомодернізація наразі ні для держави загалом, ні для співвласників, які вкладають частку власних коштів у термомодернізацію свого житла, не є фінансово реалістичною. Адже середня орієнтовна вартість проєкту дуже висока – 20 млн грн, а частка застарілого житлового фонду, що потребує термомодернізації, становить понад 80%". 

Починати слід із комплексу швидкоокупних заходів: встановлення ІТП, його налашування, утеплення трубопроводів, гідравлічного балансування системи опалення та заміни вхідних зовнішніх дверей у будинках…

Саме тому зараз, на його думку, варто рухатись покроково. Починати слід із комплексу швидкоокупних заходів: встановлення ІТП, його налаштування, утеплення трубопроводів, гідравлічного балансування системи опалення та заміни вхідних зовнішніх дверей у будинках.

"Це те, що можна масштабувати навіть в умовах воєнного часу й отримати суттєву економію споживання енергоресурсів, не наражаючи співвласників на додаткові витрати. Водночас багато залежить і від розуміння людей щодо необхідності впровадження енергоефективних заходів. Адже за законом багатоквартирні будинки – це спільна сумісна власність співвласників цих будинків. У регіонах, де є така можливість, співвласникам треба не зволікати та вже починати впроваджувати енергоефективні заходи з модернізації інженерних систем будинків, користуючись можливостями програми "Енергодім". А після нашої перемоги та закінчення військових дій державі слід залучати необхідне фінансування і сприяти масштабній комплексній термомодернізації житлового фонду за допомогою таких інструментів, як Фонд енергоефективності, та доводити будинки до сучасних стандартів з енергоефективності та оновленого зовнішнього вигляду", – додає директор Фонду енергоефективності. 

 

Інструменти змін

 

Для запровадження навіть таких простих і доступних сьогодні заходів, як встановлення ІТП, потрібно, аби мешканці будинків захотіли зробити це. Яким чином стимулювати людей?

"Якщо навести приклад Німеччини, то термомодернізація будинків там стала вигідною для всіх насамперед завдяки реалістичності та економічній обґрунтованості тарифів для кінцевого споживача, – пояснює Олексій Корчміт. – Натомість українці отримують електроенергію втричі дешевше від економічно обґрунтованого рівня її ціни, а теплову енергію та газ – в 2-3 рази дешевше за їх реальну вартість. За таких умов стимулів і мотивації для пошуку інструментів для утеплення будинків – немає. Тому перший крок, який маємо зробити, – це поставити крапку в популізмі у сфері енергетики. Якщо тарифи економічно необґрунтовані, їх треба підняти і паралельно з цим захистити соціально вразливі верстви населення через субсидії на енергоносії та комунальні послуги. 

"І це не теорія, а пройдений шлях, бо в 2014-2015 роках держава підняла тарифи на газ і теплову енергію в 10 разів проти 2013 року. І ніхто не вмер, і все добре. Населення захистили двома шляхами – субсидіями для соціально вразливих прошарків населення та надали доступ до інструменту, який називався "теплі кредити", – додав експерт.

Олексій Корчміт згадує, як 2013 року фахівці рахували за тодішньою дотованою ціною газу, якою буде окупність утеплення приватного будинку площею 100 кв. м. Вона становила 27 років. А коли підняли ціни, окупність зменшилась до 5 років. 

"Єдиний беззаперечний стимул для будь-якого споживача  (дитячого садка, школи, населення) – економічно обґрунтований тариф, – наголошує він. – Крім того, оскільки тарифи давно не змінювалися, комунальні послуги є штучно дешевими на тлі вартості інших товарів і послуг. Ми розуміємо, до чого призвела ця дешевизна. Нещодавно прем’єр-міністр визнав, що в нас 400 млрд грн борг за економічно необґрунтований рівень тарифів на комунальні послуги та енергоносії. Тож ми опинилися в ситуації, коли брати гроші немає де, яким чином закрити борги – ніхто не знає, тому підняття тарифів – це єдиний вихід". 

Єдиний беззаперечний стимул для будь-якого споживача  (дитячого садка, школи, населення) – економічно обґрунтований тариф…

Отже, термомодернізувати індивідуальні будинки не буде складно, бо їх власники самі будуть зацікавлені в цьому, коли газ для опалення коштуватиме не 7, а реальних 40-50 грн за куб. м. Держава має лише відшкодувати йому 30-50% витрат, вважає експерт. А от для багатоквартирних будинків, на його думку, має бути два інструменти. Перший – ОСББ, для яких Фонд енергоефективності має спростити процедури, аби вони активно ставали учасниками програм із термомодернізації, бо сьогодні 80% ОСББ не беруть в них участі. Другий інструмент – управляючі компанії (приватні та комунальні), завдяки яким можна термомодернізувати багатоквартирні будинки, де немає ОСББ (а таких – 80%). Для досягнення цілей управляючим компаніям слід надати доступ до фінансового ресурсу та зобов'язати здійснювати термомодернізацію. 

"Наприклад, можна прописати, що управляюча компанія Печерського району міста Києва має термомодернізовувати 20 будинків на рік, – наводить приклад Олексій Корчміт. – І надати фінансовий ресурс, скажімо, під 3% річних, а також право швидко залучити підрядників тощо. У результаті компанія перетвориться із просто управляючої (яка надає послуги з прибирання під’їздів і прибудинкової території) на інвестора термомодернізації". 

Крім того, держава має створити нові інструменти доступу багатоквартирних будинків, що не мають ОСББ, до програм із термомодернізації. І це реально зробити завдяки інструментам Фонду декарбонізації. 

"Ось ви сидите собі і щомісяця отримуєте квитанції за тепло, газ, воду, прибирання тощо. І раптом ви отримуєте платіж за термомодернізацію – 2 тисячі грн. Звісно, ви будете обурені, бо це не житлово-комунальна послуга, за яку ви маєте платити за законом. Тому це треба обов’язково закріпити законодавчо, тобто держава має сказати, що енергоефективність – це не побажання, а обов'язок. А після цього надати, звісно, доступ до фінансових ресурсів всім суб'єктам, які можуть долучитися до термомодернізації", – зазначив голова Асоціації енергосервісних компаній. 

Отже, для того, аби прийти до 100-відсоткової термомодернізації, країні потрібно 20-30 років і здійснення таких кроків:

• спрощення прийняття рішень;
• доступ до фінансових ресурсів із кількох джерел;
• організація окремого інструменту для співвласників багатоквартирних будинків, де немає ОСББ (щоб там були управляючі компанії або комунальні форми власності, або приватні форми власності, які почали б масштабну термомодернізацію);
• контроль у вигляді досягнення певного відсотка термомодернізованих будівель;
• доступ до фінансів;
• контроль за досягненням запланованої економії (щоб утеплення відбувалося за чіткими стандартами).

І майже все це прописано в Стратегії термомодернізації будівель. Тому голова Української асоціації енергосервісних компаній вважає Довгострокову стратегію термомодернізації будівель та операційний план з її реалізації на 3 роки (2024-2026 рр.) дуже хорошим документом. 

Для виконання Стратегії має бути жорстка політична воля і контроль ситуації…

"Навіть якщо заплановане буде зроблено бодай на третину, то це буде великий успіх для України. Однак для виконання Стратегії мають бути жорстка політична воля і контроль ситуації", – додав Олексій Корчміт.

 

Основні виконавці Стратегії термомодернізації

 

Серед 7 ключових стратегічних цілей прийнятої Стратегії термомодернізації будівель України до 2050 року – комплексні та інтегровані підходи до термомодернізації. Це означає, що програми Фонду енергоефективності – в тренді.

"Основний напрям діяльності Фонду енергоефективності – надання грантів саме на реалізацію комплексних технічних рішень з урахуванням найкращих європейських практик з термомодернізації житлових будинків, – зазначив Єгор Фаренюк. – Фонд давно застосовує ці підходи для житлового сектору, і це дійсно дає бажані результати – кінцеве споживання енергії скорочується на 30 – 50%".

Та чи зможе Фонд бути основним виконавцем Стратегії термомодернізації будівель?

"Наразі Фонд енергоефективності може бути основним виконавцем за напрямом комплексної енергомодернізації багатоквартирного житлового фонду за умови чіткого визначення джерел фінансування та сталого його забезпечення, – каже очільник Фонду. – Нагадаю, що програма підтримки енергомодернізації багатоквартирних будинків "‎Енергодім" фінансується за кошти держбюджету України, ЄС та уряду Німеччини. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України кошти, передбачені у державному бюджеті для поповнення статутного капіталу Фонду, були перерозподілені на інші видатки. Після цього статутний капітал Фонду енергоефективності жодного разу не поповнювався".

Через це Фонд енергоефективності приймає заявки для участі в програмі лише за спрощеним варіантом пакета "А", що передбачає можливість реалізації відносно недорогих проєктів. Цей пакет містить один обов’язковий захід — встановлення або модернізація індивідуального теплового пункту. 

"Це швидкоокупний захід, який за правильного інженерного підходу забезпечує від 15 до 25% економії енергоресурсів на опаленн", – додав Єгор Фаренюк.

Однак навіть цей захід за програмою "Енергодім" доступний лише для ОСББ. А вони об’єднують лише приблизно 20% від усіх багатоквартирних будинків.

"Станом на сьогодні це добре, що в нас є Фонд енергоефективності, але його програма з термомодернізації охоплює лише 50 будинків на рік, – каже Олексій Корчміт. – Однак нагадаю, що в нас 180 тисяч будинків. Це означає, що за нашого життя ми не побачимо завершення їх термомодернізації". 

Тож маємо чесно визнати, що 100-відсоткова ОСББізація ніколи не відбудеться, зазначив експерт.

"І за таких умов маємо підготувати інструменти термомодернізації як для тих багатоквартирних будинків, що об’єдналися в ОСББ, так і для тих, де немає ОСББ", – наголосив він.

Маємо підготувати інструменти термомодернізації як для тих багатоквартирних будинків, що об’єдналися в ОСББ, так і для тих, де немає ОСББ…

На думку експерта, Україні потрібна установа на зразок Фонду енергоефективності, але іншого плану. І вона вже є –  це Фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації.

"На перший трирічний період реалізації Стратегії визначено Операційний план заходів на 2024-2026 роки, згідно з яким Держенергоефективності як головний виконавець має чимало завдань", – розповіла заступниця голови Держенергоефективності Марія Малая.

Фонд декарбонізації акумулює гроші від податку на викиди СО₂.

"Станом на сьогодні діапазон накопичення грошей на 2024 рік становить 0,8-1,5 млрд грн, – каже Олексій Корчміт. – Отже, наразі зібрано невеликі гроші, але це лише початок. Потрібно зібрати 10-30 млрд, оскільки цей фонд відповідає за те, щоб, умовно, здійснити декарбонізацію всіх секторів (транспорту, промисловості, водоканалів, теплоенерго, вуличного освітлення, бюджетних, житлових будівель тощо)".

"Наразі розробляється проєкт постанови Кабміну про затвердження порядку використання коштів Фонду декарбонізації. Прийняття порядку заплановане на березень цього року. Держенергоефективності бере активну участь у розробці. Також агентство розробляє, погоджує та здійснює контроль за виконанням цільових програм у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів та енергозбереження. Отже,  Держенергоефективності буде розпорядником частини коштів Фонду декарбонізації нижчого рівня та братиме участь у розробці та контролюватиме реалізацію державних програм з підвищення енергоефективності, що будуть розроблені в рамках реалізації Довгострокової стратегії термомодернізації будівель на період до 2050 року", – додала Марія Малая.

У чому переваги Фонду декарбонізації? Він не концентрується, як Фонд енергоефективності, виключно на ОСББ, а буде займатися всіма будівлями. Крім того, Фонд має стале джерело фінансування. 

"До того ж наявні 1,5 млрд можна легко перетворити на 15 млрд, якщо підняти податок на СО₂ в 10 разів, – зазначає Олексій Корчміт. – Адже зараз податок на СО₂ у нас становить лише 30 грн, тобто це менше $1. Для порівняння, в Польщі цей податок дорівнює 10 доларам, а в Європі в середньому 80-100 доларам. І це нормальна європейська практика – брати гроші в брудної економіки і давати фінансування на розвиток зеленої".

Проте забезпечити комплексну термомодернізацію усіх будівель в країні можна буде, як вже було зазначено вище, лише завдяки поєднанню зусиль Фонду енергоефективності, Фонду декарбонізації, центральної влади, органів місцевого самоврядування, населення та європейських інвесторів. Та чи отримаємо синергію? Залишається лише сподіватися на краще.

Світлана ОЛІЙНИК, спеціально для "Української енергетики"